Азербайджанська Народна Республіка (АНР)

Давайте пригадаємо шкільний курс історії, а саме тему Другої світової війни. Чи розповідали вам що-небудь про радянсько-британську окупацію Ірану під час Другої світової війни? А про Персидський коридор? Про народні республіки на північному-заході Ірану? Про Іранську кризу 1946 року? Мені нічого цього в школі не розповідали, наче не було. Взагалі тема Ірану в Другій світовій війні у нас невідома, що є прикро, адже там відбувалися дуже важливі події, які продовжують мати наслідки прямо зараз.

Отже, серпень 1945 року, операція “Барбаросса” у самом розпалі та йде дуже успішно. На східному фронті Червона армія відступає на всіх напрямках і ситуація виглядає катастрофічно. В цей же час, 25 серпня радянські війська, за підтримки авіації та танків, починають вторгнення в Іран. Червона армія перетинає кордон одночасно з радянських Азербайджану та Туркменістану і вже на наступний день 26 серпня війська заходять в Табріз, найбільше місто іранського Азербайджану. Британці та армії Співдружності атакують з півдня, з Перської затоки, та з заходу, з Іраку, де був розташований великий британський контингент. Іранська армія розсипалася одразу за винятком декількох героїчних, але приречених локальних епізодів спротиву. 17 вересня того ж 1945 року все закінчилося та Іран перейшов під спільний радянсько-британський контроль на весь період Другої світової війни. Я не буду переписувати тут Вікіпедію, натомість рекомендую почитати статтю про причини та перебіг окупації https://en.wikipedia.org/wiki/Anglo-Soviet_invasion_of_Iran. Читайте саме англійською, на російську статтю можете перемкнутися хіба що з цікавості до пацієнта. Тон статей відрізняється з самого початку, з назви. В російській інтерпретації це ніяка не окупація, а просто операція, такий собі незначний епізодик.

Причиною вторгнення є стара добра нафта та іранська залізниця, до будівництва якої свого часу долучився архітектор Городецький, про що я писав в окремому пості Тегеранський залізничний вокзал, або останнє відрядження архітектора Городецького. СРСР та Британія побоювалися, що формально нейтральний Іран може зкооперуватися з Німеччиною, та вирішили “на всякий пожарний” встановити свій контроль над нафтовими родовищами та залізницею. Залізниця була життєво необхідною для СРСР. Саме через Іран пройшов найважливіший маршурт поставок до СРСР за програмою ленд-лізу. “Персидський коридор” був єдиним маршрутом, який працював цілий рік без перев завдяки незамерзаючим портам Перської затоки. Знову ж таки, не буду займатися переписуванням, більше про Персидський коридор за посиланням Persian Corridor.

Найцікавіші, з точки зору сьогодення, події почалися одразу після закінчення війни. Згідно тристоронньої угоди між Іраном, Британією та СРСР, яка була підписана в січні 1942 року, СРСР та Британія зобов’язувалися вивести свої війська впродовж шести місяців після закінчення війни з Німеччиною та її союзниками. На перший погляд все звучить досить логічно: власне до Ірану претензій ніяких немає, окупація виправдовується стратегічними мотивами, все ж таки транспортний коридор та нафтові родовища є ключовими ресурсами в такій масштабній війні. СРСР та Британія вирішують свої проблеми з Німеччиною та забираються з Ірану впродовж шести місяців після перемоги, тобто коли контроль над іранською інфраструктурою більше не є необхідним для ведення війни. Але це тільки на перший погляд все виглядає нормально, адже якщо придивитися, то однією з сторін договору є СРСР. По закінченню шестимісячного терміну СРСР відмовився виводити свої війська. Більше того, за час окупації СРСР не втрачав час. Політпрацівники створили комуністичну партію Ірану та вміло розіграли національне питання підготувавши підгрутня для курдсього та азербайджанського сепаратизму. На північному заході Ірану було утворено Азербайджанську Народну Республіку (АНР) та Курдську Мехабадскьку Республіку (КМР). Спроби Тегерану приборкати сепаратистів блокувалися Червоною армією. Тому коли кажуть, що Росія зараз веде інноваційну війну проти України застосовуючи новітні методи, це все хуйня. Досвід побудови народних республік та наглої окупації Росія вже 70 років як має. Тобто знову нічого нового, просто використання старих добрих радянських методів.

З іншого боку, британці свою частину договору виконали та вивели війська у встановлені терміни. Іранська криза 1946 року стала першим іспитом для новостровеної Організації Об’єднаних Націй (ООН). Скарга Ірану на СРСР стала першою в історії ООН. В повоєнний 1946 рік США та СРСР все ще ділили світ на свої сфери впливу і заходу якось вдалося вмовити СРСР забратися з Ірану. Іранська криза стала першим епізодом Холодної війни за межами Європи. Як завжди, більше інформації за посиланням Iran crisis of 1946.

Ось такі справи. З якоїсь причини цей епізод Другої світової війни залишається маловідомим. Про нього не пишуть в шкільних підручниках, не знімають документальні та художні фільми. Це ж ціла армія була відправлена в Іран, купа людей була зайнята. Тепер вони ветеранами вважаються. До речі, непоганий варіант був відсидітися в сонячному Ірані, коли на східному фронті смерть буда майже гарантована. Цікаво, а є медаль за взяття Табріза? А медаль з нагоди річниці проголошення АНР та КМР дають ветеранам?

Завтра в цей же час читайте прогулянку Табрізом, столицею іранського Азербайджану.

5 comments

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>