Прогулянка Табрізом, Іран.

Запрошую на прогулянку Табрізом, столицею іранського Азербайджану. Українська Вікіпедія чомусь копіює російську статтю та іменує Табріз “Тебризом”, що має мало спільного з тим, як місто називають самі іранці. В Табрізі мешкає півтора мільйони чоловік і за цим показником столиця провінції Східний Азербайджан ділить п’яте місце з Ширазом. В далекому минулому Табріз декілька разів був столицею Ірану, розквіт міста припав на пізнє середньовіччя. З тих пір численні землетруси та війни мало що залишили від історичної спадщини. Я би сказав, що Табріз сьогодні є містом-середняком, де можна подивитись на “буденний” Іран, такий, який він є. Табріз не туристичне місце, більшість відвідувачів оминають його та їдуть з Тегерану на південь в Ісфахан, Язд та Шираз. Ми зробили навпаки та розпочали свою подорож саме в Табрізі, куди прилетіли посеред ночі рейсом зі Стамбулу. Нас зустрів маленький аеропорт, будівля якого не мала жодної “присоски”. Літак під’їхав під самий “під’їзд”, так що обійшлося без автобусів, які я дуже не люблю. Таксі в дві години ночі до центру коштувало 5 баксів за двох без торгу, що, звісно, є завищеною ціною, але і так більш ніж гуманною.
В Табрізі я відчував себе першопрохідцем, піонером. Часто здавалось, що люди в Табрізі ніколи не бачили іноземців. За три дні в Табрізі я потиснув стільки рук незнайомих людей, скільки я мабуть не тиснув за все життя.

tabriz_iran-53

Чекінимось в готелі та першим ділом вмикаємо телевізор. По всім каналам різної бородатості мужики аятолять нон-стоп. На стінці висять вказівники на Мекку. Цього року, до речі, саудити не пустили іранців на щорічний хадж до могили пророка Мухамеда. Минулого року в Мецці сталася велика давка, в результаті якої загинули сотні людей, здебільшого іранців. Іран та Саудівська Аравія звинувачують одне одного в навмисній організації давки, що звучить дуже абсурдно. Досить подивитися як в східних країнах ставляться до техніки безпеки в повсякденному житті, щоби зрозуміти, що виною всьому є банальний бардак та распіздйяство. В результаті, іранські прочани цього року залишилися вдома ті нікуди не поїхали.
tabriz_iran-1

Вид на місто з парку El Gölü (я навіть намагатись не буду дати транскрипцію). Будівля в традиційному стилі на передньому плані це ресторан. Під час ісламської революції ресторан був розгромлений, як осередок розпусти та гріховності за версією фанатиків. Відносно недавно відновлений та знову приймає гостей, тепер згідно канонів ісламу в інтерпретації місцевих бюрократів та попів.
tabriz_iran-8

Природа дуже нагадує американський дикий захід, червоні гори Юти та Арізони.
tabriz_iran-6

Скайлайн. Це заможна частина міста.
tabriz_iran-7

tabriz_iran-9

Недобудова.
tabriz_iran-5

Таксисти.
tabriz_iran-10

Багато портретів солдатів, загиблих під час війни з Іраком. Безглузда війна, яку розв’язав Саддам Хуссейн, тривала вісім років та коштувала сотні тисяч життів з обох боків.
tabriz_iran-11

Блакитна мечеть, одна з декількох пам’яток. Мечеть дуже постраждала від землетрусу ще у вісімнадцятому сторіччі, була реконструйована на початку сімдесятих років.
tabriz_iran-22

Я люблю таку чесну реконструкцію, коли чітко видно, що збереглося, а де нове.
tabriz_iran-23

tabriz_iran-21

Вид з іншого боку.
tabriz_iran-26

За мечеттю заховався дуже колоритний базарчик для своїх.
tabriz_iran-27

Торгуються нитками для килимів.
tabriz_iran-28

Торгують лише чоловіки, базар це не жіноча справа, тому в Ірані не вийде образити погану людину фразою “баба базарна”.
tabriz_iran-29

tabriz_iran-30

Банк купить дорого золото, нагороди, антикваріат..
tabriz_iran-20

Час випити чайку на прохідний будівельного майданчика в компанії сторожа. Іран дивовижна в цьому плані країна, іноземним туристам всі раді.
tabriz_iran-31

Головна вулиця імені Леніна імама Хомейні. Якби не назва, ніколи б не вгадав, що саме вона головна. Зато тут є велодоріжка, якою всі йдуть повз кущі та парканчик запаркувавши машину.
tabriz_iran-18

Парковка платна, можна оплатити безконтактним чіпом. Я б не повірив що паркомат працює, але бачив власнооч, так що вірте, я свідок!
tabriz_iran-20

Чому не вийде здогадатись яка вулиця головна? Бо в Табрізі відсутня монументальна архітектура як клас. Не має звичного нам планування міста – центральна площа з адміністративними будівлями, головний проспект, театр, головпоштамп, залізничний вокзал – все це якесь невиразне в Табрізі. Єдина монументальна будівля, окрім мечетей, це башта Саат, офіс міської влади.
tabriz_iran-32

Все інше місто виглядає якось так.
tabriz_iran-16

Типовий провулок.
tabriz_iran-17

tabriz_iran-13

tabriz_iran-14

tabriz_iran-12

tabriz_iran-3

Сучасна архітектура.
tabriz_iran-2

Провінційний Китай. Синє скло отруйного кольору захопило увесь третій світ.
tabriz_iran-4

tabriz_iran-60

Будівля податкової. Чітко навпроти тусуються вуличні міняли, де я вперше в житті обміняв валюту, що називається з рук.
tabriz_iran-61

tabriz_iran-62

Громадський транспорт. В Табрізі будують метро, зараз працює декілька перших станцій. Коли вся гілка запрацює невідомо, мабуть тоді ж, коли й метро на Троєщину. А поки автобус зплишається єдиним більше менш працюючим видом громадського транспорту.
tabriz_iran-24

Диспетчер.
tabriz_iran-25

Є пара ліній швидкісного автобуса, який їде відокремленою полосою.
tabriz_iran-33

tabriz_iran-56

Але все це крапля в море, адже еволюцію не обдуриш, та на чужих помилках не навчишся. Іран вперто продовжує будувати свої міста для автомобілей. Широкі магістралі, багаторівневі розв’язки посеред жилих кварталів, недорозвинутий громадський транспорт, надземні переходи – все це дуже знайоме.
tabriz_iran-59

Автосалон.
tabriz_iran-58

На кільцевій дорозі.
tabriz_iran-57

Сердце будь-якого іранського міста, його головний мозок, очі та вуха одночасно – це базар. Феномен іранського базару гідний окремого поста. Зараз лише скажу, що з усіх побачених Табрізський на другому місці в моєму персональному хіт-параді базарів після Кермансього. До речі, це, між іншим, не просто якийсь там черговий базар, а об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО.
tabriz_iran-38

Базар займає багато кварталів в самому центрі міста, але його межі досить умовні. Базар не обмежується якоюсь кінцевою площею, а рівномірно покриває всю територію країни.
tabriz_iran-39

tabriz_iran-40

Сієста. Зверніть увагу, що на килимі тільки босоніж.
tabriz_iran-42

tabriz_iran-43

Парфуми на розлив. Чувак схожий на мене, коли я був з довгим волоссям.
tabriz_iran-35

tabriz_iran-36

Несподівано ваги “Київ” 1960 року виробництва Київсього заводу торгового машинобудівництва.
tabriz_iran-44

За базаром протікає річка Quri.
tabriz_iran-45

tabriz_iran-47

tabriz_iran-49

Дахи базару.
tabriz_iran-48

tabriz_iran-46

Закінчимо прогулянку на горі Айналі (Eynali). На гору можна піднятися канатною дорогою, проїзд якою коштує менше трьох баксів. Канатку побудували на початку двохтисячних швейцарська фірма, на жаль забув яка. Мене дещо збентежив цей факт, я здивувався, чому її не замовили китайцям. Потім зрозумів – шістнадцять років тому китайці ще не вміли будувати канатки, Піднебесна налагодить масове виробництво канатних доріг торхи пізніше. Шаейцарський підрядник та три долари за проїзд, ось це так масштаб популізму та дотацій.
tabriz_iran-50

Менш заможна частина міста розташована в низині.
tabriz_iran-51

tabriz_iran-52

Більш заможна частина – трохи вище, де повітря прохолодніше та чистиіше.
tabriz_iran-53

tabriz_iran-54

Центр.
tabriz_iran-55

На цьому все, дякую за увагу!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>