Тегеранський залізничний вокзал, або останнє відрядження архітектора Городецького

З уроків шкільної історії я виразно запам’ятав, що найвидатніший київський архітектор Владислав Городецький провів останні роки свого життя в Тегерані. В столицю Персії (Ірану) Городецький поїхав, як би зараз сказали, в ролі експата на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць» за запрошенням американської фірми «Генрі Улен і К°». Городецький провів в Тегерані всього два роки, з 1928 по 1930, але цього вистачило, щоби встигнути увійти в історію іранської столиці. За його проектом було збудовано будівлю головного залізничного вокзалу. Не думав, що колись побачу цю споруду вживу, але тим більше було моє захоплення. Захоплення скоріше не від самої споруди, а від факту, що я знайшов її, немов додав в колекцію витворів мистецтва, поставив на одну полицю з будинком із химерами, костелом св Миколая, будинком художнього музею та караїмської кенаси.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-5

До речі, цікавим фактом з біографії Городецього є те, що він був не тільки міським будівничим (читай головним архітектором) Києва, а й власником цементного заводу. Більшість замовлень Городецький виконував з бетону власного виробництва. Тобто бачимо, що з історичної перспективи немає нічого дивного та зрадницького в тому, що Київрада повна забудовників. Біда в тому, що рівень амбіцій та професіоналізму цих людей є примітивним. Їм, на відміну від Городецького, не цікаво будувати в ногу з часом, не цікаво залишити після себе шедевр. Що їм цікаво? Інтер’єр в стилі Пшонки, і заради цього вони збудують все що завгодно, однаково куплять.

Фасад вокзалу зустрічає вицвівшими на сонці розтяжками Аятоли Хомейні, який витає у повітрі, та Алі Хаменеї, який приземлений та стоїть на своїх двох. В попередньому пості я писав, що ці двоє будуть супроводжувати вас всюди. На перший погляд, ці два старці ідентичні та дивуєшся як можна їх розрізнити. Насправді розрізнити їх легко: Аятола Хомейні завжди з суворим виразом обличчя, а Алі Хаменеї посміхається і до того ж в окулярах. Чому верховний лідер посміхається? Якби ваші статки оцінювались у 95 мільярдів доларів, ви би теж не смогли стримати посмішки, але це вже інша історія.

Вокзал розташований на півдні міста далеко від центру. Навколо вокзалу немає нічого особливого, тобто випадково на ньому не опинишся. В цьому він схожий на вокзали українських міст, які ізольовані від міського життя.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-6

Зайдемо всередину.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-16

На жаль, табло прибуття/відправлень не локалізовано. Час відправлення прочитати можу, а напрямок таки залишиться невідомим. Під табло видно контроль безпеки перед посадкою. Вихід на платформи через контроль квитків та безпеки, тому, на превеликий жаль, подитивитися рухомий склад не вдалося. Контроль безпеки не фотографував аби не привертати увагу.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-14

На такому стратегічному об’єкті не можна обмежитись лише двома портретами лідерів.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-12

Пропагадна пропагандою, а рекламувати пилососи та м’ясорубки теж треба.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-13

Панно із зображенням іранських пам’яток архітектури з баштої Азаді посередині повз які їде персидський паровоз.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-15

Хотів написати щось про військову пропаганду, але блін, немає нічого дивного, що Ірану до сих пір болить від війни з Іраком. Вас би не обурила мініатюра на Київському вокзалі з ешелоном військової техніки, що прямує на схід, так і тут можна зрозуміти.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-9

Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-8

Трошки кумедних перекладів.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-7

Зал очікування.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-10

Дуже чисте, світле приміщення. Багато розеток для зарядки телефонів, причому видно, що зроблені вони нещодавно. Такі “станції” видно справа між вікнами, між хлопчиною та запакованою жіночкою.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-11

На вокзалі є кволий фудкорт, на трієчку з мінусом, але ми були дуже раді там зупинитись на обід. Справа в тому, що під час Рамадану “транспортні” їдальні на автобусних станціях, вокзалах та аеропортах це ваші найліпші друзі. Коран робить виняток для мандрівників та дозволяє їсти вдень якщо ви подорожуєте, тому день треба планувати так, щоб в обід бути близько до чогось транспортного. Я не сфоткав фудкорт, маю лише цю картинку, на якій я з якоюсь дивною емоцією.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-17

Вхід до станції метро Rahahan, що розташована прямо перед вокзалом. Це фото було зроблено о шостій вечора, година пік. З цієї нагоди хочу передати привіт усім пасажирам станції метро Вокзальна :) Насправді нічого дивного в цьому не має, все ж таки основним видом міжміського транспорту в Ірані є автобуси. Вони дешевші, швидші та комфортніші за залізницю. До того ж приміські електрички приходять на іншу станцію, тому головний вокзал не такий завантажений, як його колеги в інших країнах.
Tehran_railway_station_wladyslaw_horodecki-18

Владислав Городецький похований на католицькому кладовищі Дулаб (Doulab). У кладовища є сайт, всі могили підписані та занесені до бази даних, працює пошук. Могила Городецього значиться під номером 2429, фото звідси.

Цим постом я розпочинаю серію розповідей про Іран. Попередній пост я написав англійською, тому що хотів поділитися ним у профільній групі See you in Iran на Фейсбуці. Коли я планував подорож Іраном, дописи інших мандрівників були чи не найголовнішим джерелом інформації про цю безперечно дуже цікаву країну. Сподіваюсь вам було цікаво прочитати про залізничний вокзал авторства Городецього. Напишіть будь ласка в коментарях про що вам було би цікаво почитати на тему Ірану. Наступним я готую пост про іранський автопром. Ще в ідеалі хотів би написати про

  • Тегеранське метро
  • Іранські дороги
  • Жіночу моду
  • Модерністський район Екбатан, Тегеран
  • Провінційний автовокзал
  • Солене озеро Урмія
  • Мавзолей Аятоли Хомейні
  • Види Тегерану з телевежі Мілад
  • Просто прогулянки містами

Написати про все, звісно, не встигну, адже заради цього мені доведеться звільнитися та цілими днями писати, чого я не планую робити. Тому коментуйте та пишіть про що було бі цікаво почитати.

3 comments

  1. kuks says:

    давай про моду:)

  2. Yurii says:

    Спасибо за статью. Интересно. Давай следующую про метро. Про стокгольмское уже читали. Думаю про тегеранское будет также интересно и познавательно

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>