Сьогодні хочеться продовжити згадувати В’єтнам та доповнити розповідь про Да Нанг підбіркою фотографій з надзвичайно мальовничої поїздки потягом з міста Хуе до Да Нанга. Між ними сто кілометрів гірських серпантинів та перевалів вдовж узбережжя Південнокитайського моря.
В’єтнамська залізниця складається по суті з однієї лінії (з поодинокими відгалуженнями) між Ханоєм на півночі та Сайгоном (Хо Ши Мін сіті) на півдні. Протяжність маршруту 1726 кілометрів і така подорож з півдня на північ займає приблизно 35 годин, квиток коштує від 50 до 100 доларів. Цей маршрут ще красиво називається експрес “Возз’єднання” (не плутайте з сектою “Возрожденіє”). Зайве казати, що під час війни у В’єтнамі залізниця була пошкоджена численними бомбардуваннями та підривами. Проте, лише через рік після закінчення війни весь маршрут був повністю відновлений і мав символізувати новий об’єднаний В’єтнам. На жаль, з тих пір ніяких принципових змін в стані в’єтнамської залізниці не відбулося і весь маршрут здебільшого одноколійний.
Що таке відстань в 1726 кілометрів? Для порівняння, це відстань між Києвом та Мюнхеном. Якщо чесно, то я не бачу сенсу їхати з Ханоя до Сайгона потягом, за ці ж грощі можна долетіти літаком за дві години. Проте, цінність цього маршруту саме в з’єднанні всіх проміжних містечок швидким та зручним видом транспорту, як прийнято у нас казати. Отже, давайте проїдемось з Хуе до Да Нангу!
Починаємо день в Хуе, куди напередодні ми приїхали з Лаосу. Привокзальна площа.
Залізничний вокзал Хуе.
В касі порадували тим, що на той потяг, який ми хотіли, квитків вже не було. Доведеться почекати наступного. Станом на зараз квиток коштує 11-15 доларів за 2.5-3 годинну поїздку.
Що ж, маємо вдосталь часу роздивитися приміщення вокзалу.
Парні номери йдуть з півдня на північ, непарні – навпаки, з півночі на південь. Всього на північно-південній лінії 191 станція. Зроблю абсолютно безглузде але красиве порівняння: Нью-Йоркське метро налічує 472 станції.
Зал очікування.
Навіть не знаю, що на цій фотці може видати 2014 рік.
Дуже незвично бачити вільне від дротів небо над залізничними коліями.
Приходить наш потяг, час сідати.
В’єтнам зі сторінок енциклопедії.
Несподівано КРАЗ.
Починаються гори.
Багато дорожніх робіт. Здається, розширяють дорогу.
Проміжна станція перед початком перевалів.
Зустрічний потяг.
Розминаємось.
Починається справжня краса.
Відомий курорт Lăng Cô.
На перевалі Хайван в Аннамських горах.
Шкода, що цю красу вийшло спостерігати лише з вікна потяга. Хотілося би зависнути на такому пляжі на пару днів.
Солдат колупається в носі, служба йде.
Скоро виходити, тож давайте наостанок пройдемось потягом. Сидячий вагон нагадує наш Інтерсіті.
Чайний сервіз в купе першого класу.
Вагону-ресторана нема, замість нього провідниця проходить з візочком їжі.
Є купе на чотирьох і на шістьох.
В туалет краще ходити в вагон першого класу.
Приїхали, Да Нанг.
Вихід в місто неочікувано перекрили тьоті в синьому з бейджиками, які для чогось забирали квитки у всіх, хто виходив. Я маю звичку колекціонувати всі квиточки та чеки з поїздок, тому знайомство з Да Нангом для мене розпочалось зі скандалу.
Після нетривалих прерікань я таки зберігаю свій квиток та опиняюсь в місті. На цьому на сьогодні все, дякую за увагу!
