Продовжуємо гуляти спекотним серпневим Києвом. Сьогодні розпочнемо прогулянку з Поштової площі. Поштова площа щойно після реконструкції. Тобто протягом років двадцяти-тридцяти, до наступної реконструкції, тут не буде жодного дерева. Лише випечений сонцем забрукований плац.

Я правильно розумію що, ДБНами це передбачено?

Це могла би бути більш-менш притомна набережна, але і тут плац без єдиного деревця.

Хочеться сказати “краще так, ніж ніяк”, але воно все одно ніяк.

Будівля річкового вокзалу стоїть покинута та занедбана.

Напівзавершений пандус.

Проспект В’ячеслава Чорновола.

Львів майбутнього.

Київ – місто квітів!

В аграрній наддержаві – надвибір продуктів! Пройшли ті часи, коли закордонні супермаркети вражали своїм різноманіттям. Тепер я приємно дивуюся величезному вибору продуктів харчування кожен раз як приїжджаю в Київ. Наприклад, довжеленна шафа з олією, брендів десять, не менше. І так у всьому!

Ребрендинг Московсього проспекту.

Хоча, це така жопа, що йому краще пасувала б саме стара назва.

Що значить конфіскат? У кого конфіскували це взуття?

Р – рагулізм.

Символ епохи, який ніяк не зникне. Богдане, кар’єру треба завершувати на піку слави!

Зникли бабульки з поштучними сигаретами, тепер в підземних переходах вейп шопи.

Чистий підземний перехід – передостання сходинка еволюції підземного переходу. Краще за чистий підземний перехід лише засипаний підземний перехід і наземний замість нього. Сфотографував на пам’ять.

Ковбасні емігранти, займайте чергу за візами!

В парку Муромець можна класно провести час. Наприклад, взяти каяк або покататись на вейк-борді.

Схема маршрутів.

Вперше в житті покупався в межах Києва.

Водичка супер!

Пляжик з боку Троєщини. Сам пляжик досить чистий, а от навколо вже гадюшник :(

На горизонті видніються покинуті Дніпровські вежі. Шість багатоповерхівок, побудовані на болоті, навіть не дотягнули до здачі в експлуатацію і похилилися. До сих пір так і стоять, поки не впадуть. Хоча, хто його знає, лох не мамонт, як то кажуть. Не здивуюся, якщо їх таки колись заселять. В далекому 2009 році довелося побувати на даху однієї з веж. Тоді я зробив своє найпопулярніше фоно за весь час присутності в інтернеті. Панорамне фото Троєщини розлетілося мережею та одне з перших в гуглі за запитом “Троєщина”.

Річка Бобрівня. По ній можна виплисти в Дніпро.

Був будинок.

І нема будинку. Скоро межа між центром міста і полігоном ПОХ (Позняки, Осокорки, Харківський) буде стерта, адже “місто має розвиватись” (с).

В Голосіївському парку. Цікавий атракціон.

Старенький будиночку, в тебе виросла на голові пухлина.

Тут буде аншлаг.

Площа Льва Толстого, незмінне місце зустрічі. Є пропозиція перейменувати на площу Левка Лук’яненка. Замість зустрінемось на ЛТ – зустрінемось на ЛЛ, теж норм.

Вулиці Фізкультурній знову шістнадцять, інакше як пояснити, що її всю обсипало прищами?

Палац “Україна” без реклами на фасаді. Сфотографував на пам’ять.

Тетрапак.

Київ вечірній.

Покатався на вейк-борді в парку вейк спот. Гарне місце, рекомендую! До речі, значно дешевше ніж в парку Муромець.

Проспект героїв Сталінграду. Не вулиця, а казка, якщо спитати секту свідків “жовтих ліній”. Навіть якщо всі будинки впадуть, то танки все одно проїдуть проспектом без перешкод. Зручно!

Винахідництво епохи дефіциту.

Пройдемось реконструйованим парком Наталка.

Спасіба, Віталік, ми б і самі здогадались, що саме за твоїм дорученням та під особистим контролем!

У вас тут велодоріжка? А у нас тут церква, тому ми поставимо паркан та ворота.

А сам парк дуже гарний.

Тут же стоїть такий красень. Вікімапія каже, що це тунельний кесон / титул №10 (північний фрагмент “сталінського тонелю під Дніпром”). Може й так, може й так.

Рибалки.

Класика. Задумка дизайнера.

Та реальний досвід користувачів.

На рендері виглядає норм, а як ходити під палячим сонцем набережною ніхто не подумав.

Посередині променаду збереглося доросле дерево, яке як раз дає тінь по всій ширині набережної. Але воно там таке одне.

Чорнобривці в поміч вам.

Насправді ні.

А я іду далі в метро під зіркою на ім’я Сонце.

Місто.

Думав, що вперше поїду з Києва з залізничного вокзалу. Але ні, довелося таки повернутися та полетіти з Борисполя, проте це вже зовсім інша історія.

В Борисполі виставка фотографій з екскурсії льотовищем. Такі дрібнички створюють затишок, адже аеропорт для пасажирів, а не вахтерів.

Скоро поїдем в аеропорт потягом.

На цей раз про Київ все, дякую за увагу та до нових зустрічей та архівних постів :)

Мітки: Kyiv, Ukraine