Прогулянка Неаполем та Помпеями

На вихідних випала нагода побувати у Неаполі. Запрошую на лонгрід прогулянку.

Місто, в якому не треба вилізати на будівельний кран заради панорамного краєвида, не може бути поганим. За хмарами заховався Везувій.

Неаполь надзвичайно рельєфний, що надає йому ще більше краси.

На набережній. Маленька частина доступна пішоходам і там, звичайно, людно. Але більша частина берегової лінії, в тому числі і найближча до центру міста, використовується як порт та промзона. В цьому місці Одеса переказує вітання, там берегову лінію використовують так само.

Йшов другий тиждень грудня. Неапольські дерева не в курсі, що жовтень та листопад вже пройшли. Тільки деякі акації стоять пожовтілі, а так всі дерева зелені. А нам в школі казали, що вічнозелені лише ялинки. Ну і зацініть на скільки ця пішохідна вулиця затінена. Влітку це справжній порятунок.

Ще краєвид. На цей раз видно Везувій.

Ну краса, сил немає!

Коли доручили кронування нашим заробітчанам.

Затишна душевна кав’ярня (сарказм).

Мікс з копії Пантеона та колонади перед собором св Петра в Римі.

Благословіння, брати та сестри! Західне узбережжя – це дуже красиво.

Вечоріє.

Будують метро. Власне Неаполь має мільйон населення, а от агломерація є другою за розміром в Італії після Мілана і налічує чотири з половиною мільйона. Через будівництво метро тимчасово припинився рух трамвая. Саме вздовж закинутих трамвайних рейок частенько проходив наш туристичний маршрут, а от використовувати метро особливої потреби не було. Не берусь судити доцільність будівництва метро, але виглядає так, ніби в Італії також діє культ “метро в кожен мільйонник”.

Вуличка як в кіно.

Вертеп з хліба.

Да що ви знаєте про мистецтво паркування!

Майстерня неонових вивісок. Зайдемо всередину?

Сеньйор Умберто опанував мистецтво неону в Копенгагені та почав свою справу у 1970 році.

З тих пір в його майстерні мало що змінилося. Готовий музей.

До речі, це була субота. Круто, коли твоя справа це і робота і хобі, тоді не западло і у вихідні попрацювати.

Конкурувати пану Умберто доводиться з отаким і візуально шансів на перемогу немає. Неонових вивісок я нарахував буквально декілька, все інше світиться світлодіодами. Дешево та потворно.

Що це в нас за черга?

Не повірите, за чебуреками! Піцца фрітта, тобто смажена піцца, це типу наполітанський спеціалітет. Не жарт.

Хто поклав найбільший чайовий – тому приготують першим. Жарт, готують построго по лічильнику за принципом ФІФО.

Тролейбус.

Автобіки адаптовані до вузьких вуличок.

На площі перед мерією виставили макети потягів Хітачі.

Казарми.

Старі фотографії. А наші з вами фейсбучики зникнуть безслідно, навіть на барахолку потім не винести.

Класика: задумка дизайнера vs реальний досвід користування.

Перчики.

Спільний простір.

Дорогу колісниці!

Різдвяний дурдом на віа Сан Грегоріо. Вуличка відома лавками, які на різдво продають керамічні фігурки будь-якого розміру на будь-яку тематику.

Якось так.

Потужно.

Фонтан Діоніса, тут ллється вино.

Бухало італіано!

Пухнастик.

Ще два.

Галерея Умбепто першого вночі. Там же працює Макдональдс.

Гарно.

Платний ліфт як в Грузії. Одна поїздка – десять центів. Але по вихідним безкоштовно, тому що конс’єржка не працює. “Це Неаполь, друзі”, – сказав адміністратор готелю та посміхнувся.

Якщо хочеться подивитися страшне – квартали на захід від приміського вокзалу до ваших послуг. Всі чорні, купи сміття, проститутки – все, що ми так людимо в подорожах.

Проте, зовсім необов’язково їхати аж у Неаполь, щоби побачити трешаки.

А от заради чого дійсно варто їхати в Неаполь, так це стародавнє місто Помпеї. Найпростіше туди добратися електричкою. Сідати краще на вокзалі приміських потягів. Центральний вокзал це наступна зупинка і там заходить багато людей, може не вистачити сидячого місця.

Старенька електричка.

Всередині гарно.

Щоправда сидіння з тієї ж родини, що і в київських Татрах і сидіти на них просто холодно. Тому моя вам порада, якщо поїдете в Помпеї електричкою, візьміть щось собі підстелити під попу.

Помпеї вражають. Немає часу вдаватися в подробиці – купуйте квиток та їдьте дивитися на власні очі.

З цікавих фактів хочеться виділити дороги. Автомобільна проїжджа частина була утоплена відносно тротуарів тому що дорогами зливали нечистоти. А для зручності пішоходів облаштовували припідняті до рівня тротуару переходи як на фото.

Для зручності колісного транспорту облаштовували колії.

Ой, тупікова вулиця з припіднятим тротуаром на перехресті. Ну а якщо так зробити у 2018 році, то “все місто стане” (с).

Наливайка. В таких відрах вбудованих в барну стійку було пойло, яке черпали і розливали охочим випити. Зустрічаються дуже часто, римляни шарили принцип активного першого поверху і на головних вулицях чи не кожен другий будинок мав на першому поверсі розливаєчку.

Розкопано приблизно дві третіх міста, так що на нас чекають ще багато цікавих знахідок.

На цю тему читайте окремий пост завтра :)

Помпеї треба обов’язково комбінувати з відвідуванням археологічного музея. Всі фрески, мозаїки, предмети побуту та інші знахідки з Помпеїв, Геркуланума та оточуючих вілл зберігаються саме в цьому музеї.

Площа перед музеєм.

Натюрморт дві цибулини фіги та хлібина.

Рівень мистецтва та побуту вражає.

Далі пряма мова, офіційні підписи.

Портрет пекаря Терентіуса Нео та його дружини в позі інтелектуалів, яка контрастує з їх хамовитою зовнішністю та збентеженим виглядом.

Скошене підборіддя та великий ніс робить це обличчя схожим на справжню людину.

І такого там багато. Одним словом, музей дуже крутий. Щоби по-справжньому насолодитися та не займатись гонками з часом, рекомендую запланувати два повних дні – один на Помпеї і один на музей. Тоді буде повний кайф. На цьому в мене, поки, все. Дякую за увагу і заходьте завтра почитати бонусний пост :)

Мітки: , ,

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*