Стокгольмська солянка 11

Починаємо другий сезон десяток стокгольмських хронік. В солянці я збираю все, що привертає мою увагу в повсякденному житті і не тягне на повноцінний пост. Фото в солянці, як правило, зроблені на телефон. Солянку легко готувати, солянку легко читати.

Попередній випуск був більше ніж півроку назад, тож пару слів під запис назбиралось.

Цвітіння сакур символізує початок літа.

Північна країна.

В автобусі з мрій алергиків.

Ульріксдаль – один з королівських палаців, 17 ст.

Майже Зеленбуд.

В двірцевій оранжереї потужний магазин саджанців і все для саду-городу. Хоча ні, не все. Пам’ятаю хотів купити лійку, а не було :(

І як же без добротної травневої зливи, яка остаточно змиє пил з доріг і подарує цю чарівню весняну свіжість, на яку всі так чекають після довгої затяжної зими.

Через півгодини вся вода піде і від калюж майже нічого не залишиться.

В червні випала нагода побувати на церемонії з нагоди прийняття шведського громадянства. Вісім років в країні загалом та півтора року бюрократичного іздєвательства зокрема закінчилися книжечкою з трьома коронами на червоній обкладинці. Книжечка дає приємні бонуси і входить в топ-трійку за кількістю безвізових для подорожей країн. Можна хоч завтра взяти та поїхати до Британії, Японії, Австралії чи Гренландії. Проте, рік потому, в моєму новому паспорті є штампи лише однієї країни. Вгадаєте якої?

А починалося все з цього папірчика, який засвідчував, що Укрпошта в кооперації зі Шведопоштою успішно доставили мою заявку на стипендію. Це був 2009 рік, онлайн апплікейшенів не було видно навіть на горизонті і ми розважались як могли. Пам’ятаю як око тоді зачепилось за незвичний формат написання дати – 8/1-10, що означає восьме січня 2010.

Але це вже інша історія. Зараз – ура.

Гарно.

Як я провів літо 2018. Стільки, скільки минулого літа, я ще не купався. Майже кожного дня починаючи з червня і до вересня.

Спека.

Надійна операційна система.

Влітку багато вулиць в центрі перекривають для руху автомобілів.

Білі ночі. Фотка зроблена о четвертій ранку.

ЖК “Східний Берлін”.

Ця перлина захована в самісінькому центрі. Зручно, не треба їхати в єбеня, щоби побачити як виглядає чверть житлового фонду Швеції.

Поруч футуристичний квартал, який нагадує Noisy-le-Grand в Парижі. Той є прототипом столиці зі світу Голодних Ігор.

В Скансені. Це як національний музей народної архітектури та побуту в Пирогові, але перший в світі.

Пам’ятна табличка розповідає, що цей будиночок, в якому зараз виставка присвячена друкарській справі, у 1725 році побудував торговець Йуан Пільзер. Триста років потому, в 1929 році, тодішній власник Йуан Петтерссон задонатив його в Скансен. Переміщений та зібраний на новому місці спільнокоштом спілки друкарів та палітурників.

Можна побачити як ще до недавна друкарні працювали за системою Гутенберга.

Мідсоммар.

Божевільне небо!

Божевільні закати.

Красиво.

Зупинка явно не відповідає тій кількості маршрутів, що тут зупиняються.

Ти не пройдеш!

Гамарджоба! Обсяг трудової міграції можна оцінити по прапорам в кіосках переказу грошей.

Нетрудова міграція. Це громадяни Євросоюзу, якщо що.

Почіму?

Далі декілька світлин з різних, хороших і не дуже, стокгольмських спальників.

Красота. Можуть же зробити як для людей – під кожною квартирою гараж і відкрита стоянка.

Нова змішана забудова.

Це, якщо не помиляюсь, тепер найвищий житловий будинок в Стокгольмі. поруч буде ще один такий дзеркальний близнюк.

Просто типова забудова спального району.

І сучасна в тому ж стилі.

Вулиця з прівєтом з вісімдесятих.

Широченна вулиця, яка провокує втопити педаль газу в підлогу, хочеться скоріш звідси піти.

Класні балкони, але блін, чотири смуги прямо під ними. Ні, дякую.

Ще соцреалізму вам у стрічку.

Сучасний мікрорайон, так одразу і не скажеш, чи це рендер, чи фотографія.

І ще приклад з недалекого минулого. Це ж солянка, в кінці кінців, тут все до купи :)

Як вам таке?

Вестибюль метро нагадує чудика з космічних загарбників.

Знов дощить.

А це водонапірна вежа. Прямо над дитячим садочком, о боже, там же діти!!!11

Швеція, яку ми любимо. Можна сказати, центр міста. До історичного центру звідси хвилин 30 пішки.

У вересні були вибори. Коаліції та уряду станом на січень досі немає, сподіваюсь будуть перевибори (але це навряд чи).

Агіт-намет партії Піратів яка на початку двотисячних наробила галасу пройшовши до Європарламенту. Хайп пройшов, про них всі забули. Зараз хайпують феміністки.

Нарешті завершилась реконструкція центральної вулиці. Стало класно, трамвайно, автобусно, велосипедно!

Раніше було так.

Тому трамвай запускати доводилось під конвоєм поліції, тому що розгнівані представники автовікінгсила так просто шість автомобільних смуг не віддадуть велосипедній хіпстоті!

Просто бери та вставляй в презентацію на тему урбаністики :)

Посеред вулиці таке перехрестя. Машинам тільки поворот наліво, прямо не можна. Не знаю на скільки воно безпечне, світлофора немає.

Раритетна шафа електрообладнання.

Діло до осені йде.

Затишно.

Співробітники показали торшки заховану кафешку в попмезному стилі, наче цукрарня десь у Відні або Будапешті.

Відвідувачі здебільшого дідусі та бабусі, дуже атмосферно.

Сучасна забудова.

Дитсадок “Піонер”.

Секс вже не потрібен, що підтверджується свіжою статистикою.

Підозріло кустарний знак, який офігенно точно зображує схему руху перехрестям.

Хороше місце, намолене. Ікони тримають колону та захищають від повеней, адже це мінус перший поверх.

Прикольно.

Тлєн.

На цьому на сьогодні в мене все. Дякую за увагу!

Мітки: ,

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*