Острів Ойя (Öja)

Паромна зупинка на материку. Погода спочатку не обіцяє нічого хорошого, але наполегливі таки отримують свою винагороду. Головного ворога прогулянки, крижаного вітру з моря, не було а маленький дощик, то таке, навіть додає романтики.

Паромчик. Всередині затишно, є туалет. Розклад та ціни на квитки дивіться на сайті перевізника waxholmsbolaget.se. Відправлення з Ankarudden, станція на Ойі називається Landsort Västerhamn. Квиток в один кінцеь коштує 79 крон. В несезон, тобто з другох половини вересня до початку травня, на паромах діють звичайні міські проїзні квитки строком дії 30 днів та довше. Непогана економія!

Раз вже почали говорити про транспорт. Пароми по ідеї синхронізовані з автобусами. Номер автобуса бачите на фото. Більше нічого сказати не можу, ми були на машині. Але теоретично можно доїхати повністю громадським транспортом зі Стокгольма.

Landsort Västerhamn це зупинка на південному кінчику острова. Є ще одна, на північному, де теж можна за бажанням зійти. При цьому краще попередити капітана заздалегідь, вони не завжди там зупиняються. Ну і назад краще їхати з Landsort Västerhamn. Коли ми їхал назад, паром не зупинявся на північній зупинці.

Шипшина?

Протяжність острова трохи більше трьох кілометрів а ширина – пара хвилин :)

Неподалік місця висадки перший цікавий об’єкт захований серед лісу та скель. Це артилерійська батарея типу ERSTA. Всього було побудовано шість таких об’єктів з 1977 по 1983 роки. Два в Сконе (південна Швеція), один на Готланді, один на півночі біля Умео та два біля Стокгольма. Батарея Ландсорт остання такого типу, що існує на сьогоднішній день.

Дальність пострілу – 27 км, скорострільність – 25 пострілів на хвилину, екіпаж – 12 чоловік. Ця махіна вершина інженерної майстерності і зеніт стаціонарної берегової артилерії, найкраща в своєму класі. Ніхто не зробив краще і вже не зробить тому що цей тип озброєння застарів як клас.

Башта з гарматою це лише маленька видима частина. Під гарматою ховається чотирьохповерховий підземний бункер! Влітку, до речі, він відкритий для відвідувачів. Кому цікаві технічні подробиці, на вікіпедії є розгорнута стаття англійською мовою.

Вентиляція. До речі, зверніть увагу на фуйкові скелі, як майстерно весь комплекс замасковано під оточуючу природу!

Система прибережної артилерії почала розбудовуватись в Швеції ще з середини дев’ятнадцятого сторіччя і досягла свого піку у вісімдесятих, коли все шведське узбережжя Балтійсього моря було вкрито гарматами наче їжак. До 2000 року прибережна артилерія була окремим юнітом в шведських ВМС. На Ойі ще багато таких об’єктів. Острів буквально вкритий бункерами та гарматами. Під час холодної війни Ойя був закритим військовим островом, пересування по ньому було суворо обмежено а не громадяни взагалі не могли на нього зійти.

У 2000 році відбулась велика інвентаризація та реформа армії. Від багато чого, в тому числі і прибережної артилерії, відмовились. Це був загальний європейський тренд на роззброєння та заощадження на армії. Всі думали, що Мордор розвалився і настав довготривалий мир. Хе-хе (сумно сміється).

Час іти далі.

А ліс грибний! Гарні маслята, тільки все ж таки трохи переспіли.

Прикріпити трубу і готова фейкова гармата для заплутування ворога.

Чумне кладовище з вісімнадцятого сторіччя.

Станція вилову птахів. Ойя важливий для вивчення птахів природний заповідник.

Потехеньку підійшли до села.

Гарно.

Ніколи не був на Фарерських островах але якось так їх собі завжди уявляв :)

Стежка до хати.

Пошта.

Пам’ятник шокованому їжачку.

Острів’яни збирають дощову воду.

На острові є хостел. Я б на пару днів тут зупинився виспатися та відпочити в тиші.

Пам’ятник будиночку на скелі.

Прівєтік з замурованого бункера.

Мобільна банька.

Наступна та остання зупинка – маяк.

Башта 1689 року, конічний дах додали у 1870. Історично на Ойі жили лоцмани, які добре знали архіпелаг та відповідали за водний трафік.

Ще гармати.

Бачите ще одну гармату? Всі ці скелі це система добре замаскованих бункерів.

Всередину можна зайти, там виставка про військове минуле острова та холодну війну.

Схема підземної фортеці. Одиничка це відкритий бункер, оцініть масштаб.

Вид назад на село.

Вітри, судячи з цієї сценки, на острові люті.

Але сьогодні спокійно.

Як в Албанії.

На цьому все. Дякую за увагу!

Мітки: ,

1 comment

  1. Дуже красиво. А завдяки погоді додається якась загадкова атмосфера.
    Берегова артилерія вразила. Цікаві установки. Заздрю, мабуть класно побувати в такому місці.
    Хоча мабуть і Україною чимало такого розкидано, просто у нас лінуються зняти завісу секретності. – Пам’ятаю, в Харкові на військовій кафедрі нам розповідали, що одна висотка без вікон за містом – це насправді навчальний макет шахти ядерної ракети. Просто для економії не закопаний, а встановлений над землею. Я думав, що це байки, а потім мені сказали, що ймовірно це зовсім не байка.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*